Одно утро Петра Алексеевича

Яркий свет полоснул по векам дремлющего Петра Алексеевича. Он открыл глаза и увидел взволнованное лицо помощника.

— Петро Олексійович, вставайте швидше! Тут таке відбувається!

— Що, знову зрада?

— Та яке зрада? Перемога! Велика перемога! Євросоюз і Штати отменили візи для українців! Можна їздити куди хочеш!

— Це ж добре!

— Добре, але не це найголовніше! У Криму як дізналися про отмену віз, тут же попросилися назад в Україну! На площах міст і сіл костри з російських паспортів! Разом з ними українське підданство приймають моряки Чорноморського флоту, разом з сім’ями і кораблями.

— А що в Донецьку та Луганську?

— А немає більше ніякого Донецька.

— Як немає?

— Та так і немає! Вони подзвонили і сказали, що погарячкували. Більше так не будуть. І попросили за дурість вважати їх частиною Львівської області.

— Ну це добре. А гривня як відреагувала?

— А як їй реагувати? 64 копійки за долар. І не бере ніхто. Гонтарева боїться, що не удержит долар.

В кармане Петра Алексеевича запиликал мобильник. На экране мерцало изображение чего-то огромного и почему-то пугающего.

— Петре Олексійовичу, доброго дня! Ви вже простите нас, москалів. Ну погарячкували. Самі бачимо, що не справляємося. Вирішили, коротше, монархію повернути. І влитися до складу України на правах областей. Без автономій, звичайно. Будете нашим царем, Петро Олексійович? У вас і ім’я таке … говорящее. Імператор Петро Четвертий, а?

Петр Алексеевич помолчал.

— Добре, Вовчик. Прийму я вас до складу України. Тільки спойка-но мені пісню ту. Про ла-ла-ла. Цілу годину співай. І не разу не збийся. Тоді не накажу репарації платити.

Отложив заливающийся хриплыми трелями телефон в стороны, Петр Алексеевич спросил у помощника:

— А ще які новини?

— Щойно повідомили. В аеропорту приземлилося сто транспортних літаків з новітнім озброєнням. Одних танків новітніх двісті штук. Колона йде до Києва. Перший танк веде особисто Обама!

Но Петр Алексеевич уже чувствовал, что его попускает. Он понимал, что снова не увидит улыбающегося Барака Обаму в вышиванке и с чубом. По крайней мере, в этот раз. Но в следующий раз он обязательно спросит про Обаму в самом начале. Или наконец решится принять четвертую таблетку.